Розвиток мовлення дитини — це не лише звуки, які видає маля, але і його словниковий запас, вміння складати речення та правильно висловлюватися.

1-3 місяці
Приблизно до 2 місяців з’являється гуління, малюк видає звуки і прислуховується до них (а-а, м-м, о-о).

3-6 місяців
Починаючи з 3 місяців,у дітей розвивається лепет (ба-ба, агу-гу, ге-ге тощо). З 5 місяців малюки намагаються наслідувати артикуляцію батьків.

6-9 місяців
З 6 місяців дитина вимовляє окремі склади (дя-дя, ба-ба, тя-тя, ма-ма тощо). Малюк вже може пов’язувати звукосполучення з предметами (гав-гав – собака, мяу-мяу – кішка, тік-так – годинник та ін.). Діти також повторюють за дорослими різні поєднання звуків.

9 місяців – 1 рік
Близько 1 року з’являються перші слова в кількості від 2 до 10. Діти вимовляють такі звуки: а, у, і, б, п, м.

1-3 роки
Починається активний етап розвитку мови. Малюки повторюють за дорослими і самі вимовляють слова, при цьому вони можуть спотворювати звуки і слова. Дитина застосовує узагальнюючі слова (наприклад, слово “гав” означає і “собака прийшла”, і “собака їсть”, і “собака грає” тощо). Мова супроводжується жестами, мімікою.
До 1,5 років словниковий запас малюка збільшується до 100 слів, вже є прості речення.
У віці 3 років словниковий запас дитини складає вже близько 1500 слів. Малюки створюють складні речення, застосовують сполучники: якщо, тому що та ін. Мова дітей в 3-річному віці вже дуже цікава: вони вигадують нові слова, створюють незвичайні словосполучення – це свідчить про розвиток дитини.
Малюкові в 2 роки доступні для вимови такі звуки: о, н, в, г, т, д, к, ф, х. В 3 роки до них додаються й, е, л, с.

3-6 років
Словниковий запас дошкільника поступово збільшується і вдосконалюється. Майже у всіх дітей можна помітити недоліки вимови. В 5 років у дитини виникає здатність до складання монологу, тобто дитина може коротко переказати почуте. У 3-4 роки у мові з’являються звуки и, з, ц; до 5 років – ш, ж, ч, щ, р.

Старше 7 років
До 7 років дитина вже правильно будує речення і вимовляє будь-які звуки. У цьому віці з’являється письмова мова, а у підлітка – літературна і сленг.

Це нездатність дитини до складання слів і речень, відставання від календарних термінів розвитку. Затримка розвитку мовлення у хлопчиків зустрічається частіше в 4 рази, ніж у дівчаток. Хоча фахівці допускають відхилення в термінах мовного розвитку в середньому на 2-5 місяців (в порівнянні з нормативними).

• слабка активність або повна відсутність лепетання і гуління;
• відсутня реакція на звуки;
• дитина не складає окремі слова в віці 1 року;
• слабкі спроби повторювати слова за дорослими у віці 1,5 років — ехолалія;
• нездатність виконати на слух прості завдання в 1,5-2 роки;
• дитина не складає прості речення в 2,5-3 роки;
• відсутність власної мови в 3 роки (малюк говорить лише завченими фразами з мультиків або книжок);
• дитина в основному використовує немовні засоби комунікації (жести, міміка).

• до дитячого отоларинголога — перевірить слух (аудіограма, об’єктивне дослідження слуху);
• дитячого психолога — проведе оцінку загального психологічного розвитку;
• дитячого психіатра — для виключення розладів (аутизм, олігофренія та ін.);
• дитячого невролога — з метою виключення органічних уражень головного мозку (ЕЕГ, МРТ тощо);
• до логопеда — перевірить стан мовного апарату, слухових і зорових реакцій, при наявності слів визначить час їх появи, обсяг словникового запасу, загальну мовну активність дитини, наявність зв’язної мови тощо.

1. гіпердинамічна:

• підвищена збудливість;
• некерованість;
• розсіяність;
• погіршення пам’яті та уваги;
• емоційна лабільність (перепади настрою, швидка його зміна. Різкий перехід від сміху до плачу або навпаки);
• епізодичні прояви агресії;
• порушення сну;
• нудота ;
• головний біль.

2. гіподинамічна:

• слабкість, в’ялість;
• лякливість, боязкість;
• нерішучість;
• відсутність ініціативи;
• підвищена емоційна чутливість;
• порушення сну;
• розсіяність;
• нудота, іноді з блюванням;
• погіршення пам’яті та уваги;
• головний біль.

1. Проаналізуйте день вашої дитини. Як пізно вона вкладається спати? Як багато вона дивиться телевізор або як багато грається з гаджетами? Чи не забагато у неї гуртків та додаткових занять?
Школярикам у віці від 6 до 10-11 років бажано засинати до 21:30 години. Старшим — не пізніше 22:00. Необхідно зменшити час гри на гаджетах та на перегляд телевізора. Треба вирішити, чи потрібні вашій дитині додаткові навантаження (гуртки/додаткові заняття), можливо деякі з них ви можете прибрати.
2. Обов’язково поговорить з дитиною, чи немає у неї конфліктів в школі з вчителями або іншими дітьми.
3. Якщо ви помітили у дитини зміни, вказані вище, і вони з’явилися після перенесеного соматичного захворювання або під час нього, обов’язково потрібно повідомити про це вашого педіатра, який, за потреби, порадить консультацію невролога, в деяких випадках ще й консультацію психолога.

Нервова система і система координації у маленької дитини ще не досконалі, вони продовжують рости і розвиватися і просто не встигають за збільшенням активності Вашого малюка. Тому, чим малюк активніше, чим швидше він бігає, тим з більшою часткою ймовірності він буде пересуватися саме на носочках.
В цьому нічого страшного немає, особливо, якщо дитина, пробігши, знову ставить ніжку на повну стопу.

Дуже часто ходьбу на носочках провокує пересування в ходунках, яке передувало цьому — малюк просто звикає так ходити, оскільки, перебуваючи в цьому пристрої, він пересувається саме на носочках, відштовхуючись від підлоги.
Є ще один нюанс: дитина, що звикла пересуватися в ходунках, ще дуже довго буде боятися ходити сама. Їй ще тривалий час потрібно триматися за когось або за будь-яку опору, але з часом це пройде.

Також дуже часто діти стають на носочки під впливом емоцій, наприклад, коли вони хочуть щось Вам показати. І потім знову ж дитина повертається на повну стопу. Це абсолютно нормально. Такі стани можна спостерігати у дітей у віці до 3-х років.
Хоча якщо Вас турбує ця ситуація — проконсультуйтеся з неврологом. Оглянувши дитину, лікар може додатково призначити консультацію ортопеда, курс масажів і лікувальної фізкультури (ЛФК).

• 0-2 місяці – 20-22 години на добу;
• 3-5 місяців -15-17 годин на добу;
• 5-8 місяців – 14-16 годин на добу;
• 8-12 місяців -13-14 годин на добу;
• 1-1,5 року – 12-13 годин на добу;
• 1,5-3 роки – 11-12 годин на добу.

На сьогоднішній день лікарі з усього світу ратують за зменшення сумарних годин дитячого сну за добу. Індикатором повноцінного і якісного сну вважається поведінка дитини протягом дня. Якщо вона активна і життєрадісна, то все в порядку. А якщо ні? Вередує, нічого не хоче? Ви бачите, що вона хоче спати, але не може. Тоді вам потріб-но проаналізувати розпорядок вашої дитини і заняття протягом дня.
Іноді батьки самі стають причиною порушення сну у своєї дитини, особливо нічного. Це можуть бути і дуже активні процедури перед сном (масаж, плавання, гімнастика), і багато емоцій, які дістаються дитині ввечері від всіх членів сім’ї, які прийшли після роботи, походи в гості. Нервова система дитини втомлюється до вечора, і у неї ще не досконалий гальмівний механізм, тому малюкові дуже складно заспокоїтися і заснути. А якщо заснув, то може здригатися і плакати уві сні. Регуляторний механізм «сон-неспання» у дітей формується до 3-х років. Тому як малюк провів день, що робив і наскільки був активний — безпосередньо позначається на його сні. Тому перенесіть всі активні процедури на першу половину дня. Уникайте або знизьте до мінімуму емоційне навантаження на дитину.
Дуже часто батьки не розуміють, що таке нічний сон дитини, вважаючи, що малюк під час сну повинен лежати спокійно і особливо не рухатися. В дійсності діти можуть повзати в ліжечку, плакати і сідати уві сні. І це теж може бути нормальним нічним сном.

• Активні процедури перед сном (масаж, плавання, галасливі ігри) — дитина не може довго заснути, або швидко заснула, але через деякий час прокинулася і не хоче спати або спить неспокійно, скрикуючи і прокидаючись.
• Емоційне навантаження — прихід гостей / похід в гості, розважальні центри — малюк не може довго заснути або швидко заснув, але через деякий час прокинувся і не хоче спати або спить неспокійно, скрикуючи й прокидаючись.
• Телевізор і гаджети (підвищують збудження нервової системи, порушують формулу сну. Дитина може плакати і кричати уві сні, часто прокидатися).
• Наявність чорного або зеленого чаю, великої кількості солодкого в раціоні малюка (пізнє засинання, неспокійний сон).
• Відсутність графіку. Нервову систему дитини потрібно налаштувати на режим. Особливо це стосується нічного укладання. Бажано, щоб малюк заснув не пізніше 21.30. Чому це так важливо? Тому що з 21:30 до 4:00 в дитячому організмі йде виділення гормонів, необхідних для правильного зростання і розвитку дитини, а також інші важливі біологічні процеси. Їх порушення веде до надмірного збудження нервової системи і збоїв в її роботі. В результаті цього малюк стає нервовим, роздратованим, гірше спить і довго не може заснути.

У разі, якщо ви вжили всіх заходів, але у дитини тривають проблеми зі сном і засипанням, потрібно звернутися до невролога. Можливо, нервова система малюка вже настільки виснажилась, що потрібна кваліфікована допомога.

Найчастіше це сімейна проблема, і у дитини з головними болями, швидше за все, виявляться батьки або інші члени родини, які роками страждають від цієї проблеми.
Головні болі можуть бути викликані безліччю причин, в тому числі застудою, стресом, зневодненням, нестачею сну або втомою очей (наприклад, після тривалого читання). Іноді до головних болів призводять заняття спортом.
Часті причини головних болів — це вірусні інфекції, такі як застуда, синусит або отит (запалення вух). Досить рідко до головних болів можуть призводити серйозні порушення (пухлини головного мозку або внутрішньочерепна кровотеча).

Якщо у дитини розболілася голова, їй може допомогти просте «лікування»: дайте дитині що-небудь поїсти і випити, нехай дитина полежить, розслабиться і відпочине. Іноді добре допомагає холодний компрес — тканина, змочена в холодній воді, яку потрібно покласти дитині на лоб. Інший спосіб — легкий масаж м’язів шиї і голови.
Якщо крім головного болю дитину турбують і інші симптоми, такі як кашель, підвищена температура тощо, або біль різкий і сильний і обтяжений загальним поганим самопочуттям дитини — зверніться до свого педіатра.
У тому випадку, якщо дитину мучать сильні і часті головні болі, настільки сильні, що вона змушена пропускати школу або заняття частіше, ніж раз на місяць — обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.

Щоб спробувати позбавити дитину від головних болів, переконайтеся, що вона достатньо спить і відпочиває, регулярно тренується і харчується збалансовано. Дитина повинна їсти багато овочів і фруктів, пісне м’ясо і молочні продукти, а також обмежити вживання перероблених продуктів з високим вмістом жирів і цукру.
Хороший спосіб спробувати визначити, які причини головних болів у дитини — це вести щоденник, в який потрібно записувати кожен випадок, коли у дитини болить голова. Туди потрібно записувати все, що дитина їла, чим займалася протягом дня до того, як головний біль виник.
Якщо Ви раптом виявите, що є причини, які, як Вам здається, викликають головний біль у дитини, Ви можете вжити заходів, щоб виключити ці подразники з життя дитини. Щоденник також буде корисний для педіатра — він допоможе йому відшукати оптимальне лікування головного болю у дитини.

Епілепсія — це хронічне захворювання, до якого призводять різні ураження центральної нервової системи, і проявляється в нападах, а згодом і характерних змінах особистості.
Варто відзначити, що епілепсія у дітей зустрічається в 3 рази частіше, ніж у дорослих. Причини розвитку епілепсії остаточно не встановлені.
Епілепсія — хвороба хронічна, але це не означає, що подібний діагноз — вирок на все життя. Сьогодні прояви епілепсії можна зняти, а при відповідному лікуванні і дотриманні здорового способу життя в 75% випадків від епілепсії вдається позбутися назавжди.

Спадкова схильність
Останнім часом фахівці схиляються до думки, що у спадок передається не саме захворювання, а тільки схильність до нього. Кожна людина має певний рівень судомної активності, який передається йому у спадок. Розвинеться в подальшому у людини епілепсія чи ні — залежить від безлічі різних факторів.

Порушення розвитку мозку
До них можуть привести інфекційні захворювання, які перенесла жінка під час вагітності; вплив шкідливих речовин на організм вагітної; захворювання внутрішніх органів жінки під час вагітності.

Запалення мозку
Сюди відносяться запальні інфекційні захворювання, такі як менінгіт і енцефаліт. Чим в більш ранньому віці дитина перенесла таке захворювання, тим вище ризик розвитку епілепсії в подальшому, і тим важче вона протікає.

Травми мозку
Велику небезпеку становлять також травми головного мозку. При цьому епілепсія виникає не одразу після отримання травми голови, а через деякий час.

Розпізнати епілепсію часом буває дуже важко, оскільки її прояви дуже різноманітні. Існує думка, що дане захворювання завжди супроводжується судорожними нападами. Однак у деяких хворих таких нападів взагалі немає. А прояви епілепсії у новонароджених часто дуже складно відрізнити від звичайної рухової активності немовляти.
Важливо відзначити, що під назвою «епілепсія» ховається більш ніж 60 хвороб з різними проявами. Це різноманіття проявів захворювання дуже часто ускладнює діагностику.

Генералізовані судомні напади
«Генералізований» напад — такий напад, при якому в процес втягується все тіло хворого.
Це і є ті самі напади, з якими найчастіше пов’язують епілепсію. На початку нападу напружуються всі м’язи і відбувається короткочасна зупинка дихання. Потім починаються судоми, тривалість яких може бути різна — від 10-20 секунд до 10-20 хвилин. Під час нападу часто відбувається мимовільне спорожнення сечового міхура. Судоми припиняються самі собою, після цього дитина засинає.

Безсудомні генералізовані напади (абсанси)
(Від фр. Absence – відсутність). Такі напади протікають менш помітно. Дитина раптово завмирає, погляд стає відсутнім і порожнім. Іноді буває легке тремтіння повік, дитина може закрити очі або закинути голову. В такий момент увагу дитини привернути неможливо, вона перестає реагувати на оточуючих. Після нападу дитина повертається до перерваного заняття. Такі напади дуже короткі — всього 5-20 секунд, і частіше за все дорослі їх не помічають або не звертають на них уваги, приймаючи за звичайну неуважність.
Така форма епілепсії називається абсансною, починається вона, як правило, у віці 5-7 років. Причому дівчата страждають від такого виду епілепсії приблизно вдвічі частіше хлопчиків. Абсансна епілепсія може тривати кілька років, до початку статевого дозрівання дитини. Потім напади або з часом сходять нанівець, або хвороба переходить в іншу форму.

Атонічні напади
Вони характеризуються раптовою втратою свідомості з одночасним розслабленням всіх м’язів. Зовні такий напад виглядає як звичайна непритомність. Тому якщо дитина іноді без жодних причин непритомніє — це привід для серйозного занепокоєння.

Дитячий спазм
Дитина мимоволі піднімає руки до грудей, нахиляє голову або весь тулуб вперед і випрямляє ноги. У більшості випадків такі напади відбуваються вранці, відразу ж після пробудження. Дитячі спазми продовжуються кілька секунд. Іноді в них залучена лише частина шийних м’язів — в такому випадку напад зводиться до мимовільного кивання головою. Найчастіше від таких нападів страждають діти 2-3 років, а до 5 років вони повністю проходять, як і абсанси, або переходять в іншу форму захворювання.

• нічні кошмари у дитини, при яких вона прокидається з криком і сльозами
• короткочасні розлади мови (на кілька секунд або хвилин дитина втрачає здатність говорити).

Звичайно, страшні сни можуть бути у всіх дітей, вони далеко не завжди говорять про наявність епілепсії. Але якщо подібні явища трапляються часто, необхідно звернутися до дитячого невролога, який зможе встановити їх причину.
Основним методом діагностики епілепсії є електроенцефалографія головного мозку.

На генетичну схильність вплинути не можна, тоді як від інших факторів ризику уберегти дитину цілком можливо:

• під час вагітності уникайте інфекційних захворювань і впливу шкідливих речовин
• захищайте дитину від травм голови
• по мірі можливості захищайте дитину від небезпечних інфекційних захворювань (менінгіту, енцефаліту тощо).

Лікування епілепсії завжди підбирається строго індивідуально для кожної дитини. Ніякі загальні схеми лікування неприйнятні. Для кожної дитини існує не тільки своя оптимальна доза і режим прийому препарату, а й найкращі поєднання ліків.
Лікування підбирається в залежності від причини епілепсії. Важливо не лише зняти напади, але і, якщо це можливо, усунути саму причину захворювання.
Сучасні ліки дуже ефективні. Приблизно в 30% випадків медикаментозне лікування призводить до повного одужання дитини. У більш важких випадках препарати від епілепсії значно знижують частоту і тяжкість нападів.
Потрібно набратися терпіння, адже лікування епілепсії — дуже тривалий процес, який займає кілька місяців або навіть років.